Як батькам підтримати дитину в укритті?

Наявність плану заспокоює і дарує впевненість, навіть у найбільш вразливих ситуаціях. Якщо ви разом з дитиною змушені перебувати в укритті, ось способи підтримати її та знизити рівень стресу.

1. Ось наш план дій 

Розкажіть дитині про план дій. Складіть послідовність маршруту до укриття, проговоріть інструкцію дитині щодо послідовності її дій. Говоріть короткими та чіткими фразами.

Намалюйте карту укриття, зобразіть локації в укритті, що і де знаходиться, як воно функціонує, де вхід і вихід, де ваше місце, де будуть знаходитись рідні (намалюйте, зобразіть, напишіть - діти краще сприймають наочно).

2. Як ти почуваєшся?

Спостерігайте за станом дитини та реагуйте на її потреби. Ставте дитині відкриті запитання, слідкуйте за емоційною реакцію дитини та рівнем її активності. Важливо аби дитина проговорювала, задавала запитання, проявила свій емоційний стан.

Якщо дитина впала в стан ступору, то важливо повернути дитину до вербальної відповіді та діяльності. Задайте 3 питання і чекайте відповіді. Наприклад: 

• Тебе звати Наталя, так?
• Ти зараз стоїш, так?
• Ти одягнений в червону кофтину, так?

Можна також масажувати кінчики пальців, мочки вух, запропонувати гру, або ж дати завдання щодо дії (принеси, подай, зроби), також дати випити води, чаю, поїсти та обійняти.

Реагуйте на потреби, задовольняйте їх за можливості - це поверне дитину до відчуття безпеки.

3. Розкажи, що ти відчуваєш 

Проговорюйте і проявляйте емоції Якщо ваша дитина переживає чи відчуває злість через те, що відбувається навколо, слова «не переживай» чи «тобі не варто злитись» не заспокоять дитину. 

Скажіть: «Я бачу / мені здається що ти налякана / злишся». Дитина буде розуміти, що вона не залишилась один на один зі своїми переживаннями. 

У якості підтримки не варто давати обіцянок, які не залежать від вас: «все буде добре», «нічого не станеться», натомість скажіть: «що би не сталось, головне – ми одне в одного є». 

Якщо діти грають чи малюють «війну» – не забороняйте їм. Програйте, прокричіть, прозвучіть, промалюйте емоцію (наприклад, ричи, як собака). Саме так ви можете допомогти впоратися з емоціями та знизити рівень тривоги, напруги.

4. Дозволь обійняти тебе 

Обіймайте дитину. Тілесний контакт допоможе знизити рівень напруги та допомогти дитині заспокоїтись, залишитись на рівні діяльності. Можна спробувати одну з вправ:

• «Обійми метелика» - дитина обіймає свої плечі двома руками і може себе похлопати по плечах.
• «Водоспад»- дорослий підходить до дитини і руками погладжує з плеч і до поясу, наче знімаючи щось з плеч.
• «Кокон»- права рука дитини обіймає ліве плече, а ліва рука живіт.

Важливо слідкувати, як дитина дихає і чи не затримує дихання. Допомогти вийти зі стану ступору та знизити рівень стресу- це відновити стабільне дихання. Можна спробувати таку вправу: вдих носом і повільних видих ротом, можна зі звукам «А», «О», подихати декілька разів животом. Відновлення стабільного дихання та фізичної активності допоможе знизити рівень впливу події та стресу на організм.

5. Який у нас режим дня?

Відтворення послідовності дня У часи невизначеності важливо відтворювати послідовність дня - це надасть відчуття контролю над власним життям. З самого ранку і до вечора, загинаючи пальчики проговорюйте та відтворюйте послідовність дня.

6. Я піклуюсь про тебе і про себе

Дбайте про себе. Ви краще допоможете дитині, якщо піклуватиметеся про себе. Дитина бачить, як ви реагуєте на новини та копіює вас. Тому для дитини важливо розуміти, що ви зберігаєте спокій і маєте план дій. Якщо ви занепокоєні або засмучені, знайдіть час для себе, за можливості, поспілкуйтесь з друзями та рідними. Важливо почути голос інших – це надасть відчуття зв’язаності з іншими та зв’язку зі світом.

7. Ми з усім справимось

Обережно закінчуйте розмови Дитині важливо знати, що вона не залишиться на самоті. Коли ви завершуєте розмову про важливі речі, оцініть емоційний стан та рівень фізичного реагування: спостерігайте за мовою тіла, оцінюйте рівень занепокоєння, завершуйте на позитивному, створюйте спільні традиції дня та його завершення (обійматися, молитися, пити чай або ж співати).

 

 

 

                                     ЯК ПІДВИЩІТИ САМООЦІНКУ ПІДЛІТКА?

       Підлітковий вік – це період становлення самооцінки. Зрозуміло, вона починає формуватися в ранньому дитинстві, але саме в підлітковому віці дитина починає повною мірою усвідомлювати себе частиною соціуму. Самооцінка будь-якої людини, в тому числі і підлітка, піднімається за рахунок власних успіхів і досягнень, а також визнання оточуючих і близьких.

      Допомогти дитині перейти від негативного ставлення до себе, до позитивного, не легко, але цілком можливо. Не дивлячись на те, що в юності головними авторитетами є ровесники, а не батьки, саме батьки здатні вплинути на підвищення самооцінки у підлітка.

      Отже, якщо ви бачите, що дитина сором’язлива, тривожна, занадто залежна від думки оточуючих – час підвищувати її самооцінку. Як це зробити?

Не критикуйте і не порівнюйте дитину з іншими

Перестаньте критикувати дитину і порівнювати його з ким би то не було. Від вас, батьків, йому потрібні в першу чергу любов і підтримка, а критика тільки змусить замкнутися в собі. Та й повчальні порівняння ніколи не давали гарного педагогічного ефекту

Подбайте про зовнішній вигляд дитини

У підлітковому віці зовнішність – чи не головна проблема, на якій фіксують свою увагу. Дорослим важко зрозуміти, але відстовбурчені вуха або ніс з горбинкою стають причиною всіх життєвих невдач в сьогоденні і майбутньому – природно, в уяві підлітка. З вухами ви, звичайно, нічого не зробите, але от з підбором гардеробу допомогти цілком в змозі.

Вчіть підлітка відмовляти

Натовп швидко «обчислює» невпевнених в собі і безвідмовних, починає цим користуватися. Ваша дитина повинна знати, що він – особистість і має право на свою думку, яку іноді доводиться відстоювати. Це стане в нагоді в будь-якій ситуації, коли йому нав’язують неприйнятну стратегію поведінки: від пропозиції «зганяти» в магазин до пропозиції спробувати психоактивні речовини.

Допоможіть дитині знайти заняття до душі

Займаючись улюбленою справою, кожна людина відчуває себе впевненіше – всі ми любимо робити те, що в нас добре виходить. Особливо якщо за це ще й похвалять (а це вже завдання батьків). Та й авторитет в очах оточуючих зросте – коли людина професіонал у своїй справі (навіть не дуже важливо, в якій саме), це не може не викликати повагу.

Частіше розмовляйте з дитиною

Все починається з елементарного: «Як у тебе справи? Як пройшов день?». Ця звичка поступово переростає в потребу підлітка поділитися з вами своїми враженнями, думками і переживаннями. Так ви отримаєте можливість бути в курсі усіх його радощів і прикрощів, а він отримає впевненість у тому, що його завжди вислухають і підтримають.

Частіше згадуйте про успіхи дитини

Нагадуйте дитині про всі його досягнення – це, до речі, і дорослим у хвилину поганого настрою відмінно допомагає. Прийшовши додому з тренування, ваша донька  (син) цілком може заявити: «У мене нічого не виходить!», але ви тут же нагадайте їй (йому) – а як же срібна медаль у міських змаганнях? І неважливо, що це було в минулому році

Поважайте свою дитину

Не розповідайте нікому його секрети, погодьтеся, це нікому не сподобалося б. А коли ви поводитеся з підлітком як з особистістю, він і починає вести себе відповідно. Якщо ж ви не довіряєте дитині і постійно контролюєте, з ким він дружить і що носить в кишенях, тут і до бунту недалеко. Поважайте і схвалюйте підлітка, і тоді його занижена самооцінка згодом скоригується. Знадобиться тільки ваше терпіння і любов! І частіше згадуйте себе в його віці – напевно знайдете багато спільного.            

 

Як привчити дитину виконувати домашнє

завдання вчасно і без стресу?

 

      Дитина з 1 класу повинна знати, що уроки – це її особиста справа. І що вчиться вона не для мами з татом, бабусі з дідусем, а для себе. Домашні завдання – справа дитини і вона вільна вибирати, готувати їх чи ні. Тому іноді дайте дитині можливість зіткнутися з наслідками власної безвідповідальності. Тільки коли дитина стикається з наслідками своїх дій або бездіяльності, вона може дізнатися реакцію світу. Тільки так малюк розуміє, що зробив помилку або проступок.

Постарайтеся зрозуміти дитину

    Розберіться в тому, чому не хочеться вчити уроки. Буває, школяр не хоче вчити жоден предмет. Дізнайтеся у малюка, чому з цим такі проблеми. Можливо, йому важко дається або дитина посварилася з учителем.

Не забувайте про відпочинок

    Не вимагайте робити уроки відразу після школи, дайте можливість дитині відволіктися, переключитися і розслабитися. Добре, якщо в цей час дитина буде гуляти на свіжому повітрі, обідати або гратися з друзями. Деяким дітям, можливо, слід прилягти й поспати.

Придумайте ритуал

     Постарайтесь перетворити виконання домашніх завдань в щоденний ритуал, що відбувається в певну годину в одному і тому ж місці.  Кращий час для виконання домашніх завдань – з 15.00 до 17-18.00. Хоча тривалість занять може бути різною (в залежності від віку).

Повинні бути перерви

     У школі між уроками теж роблять перерви, та й ви на роботі час від часу відволікаєтеся попити чай, поговорити. Привчіть дитину до таких 5-10- хвилинних перерв між виконаними завданнями. Особливо важливі перерви для молодших школярів.

Присутність або перевірка

     Молодшим школярам набагато легше виконувати домашнє завдання в присутності батьків. Адже дитині ще важко організувати свою роботу, і ще вона потребує схвалення зробленого. Дорослий, якому дитина довіряє, заспокоює своєю присутністю і підживлює віру дитини у свої сили. Як тільки дитина зможе справлятися без мам і тат, вона неодмінно відмовиться сама від їхньої допомоги . Тут важлива поступовість. З часом домовтеся, що малюк сам робить деякі легші завдання, а складні з вами разом. Ще пізніше домовтеся, що дитина все виконує самостійно, а вам приносить тільки на перевірку. Хваліть свого школяра за самостійне виконання!

     Чернетку рекомендується використовувати не завжди, а тільки для виконання окремих завдань (для тренування).

     Не можна примушувати дитину переписувати всю роботу цілком, якщо вона допустила незначну помилку – навчіть її акуратно її виправляти. Ніколи не робіть завдання замість дитини    Принцип простий: РАЗОМ, але не ЗАМІСТЬ. Дорослий разом з дитиною може подивитися, що задано, спланувати роботу, допомогти почати її … і зайнятися своїми справами, уточнивши, що буде поруч, якщо дитині знадобиться допомога.

   Контролюючи кожен крок дитини, дорослий позбавляє його можливості стати самостійним і знімає з нього відповідальність.

Виділіть час на додаткові заняття

   Зверніть увагу на те, що дитині дається складніше всього, і позайматеся з нею у вихідні. Спокійно, не кваплячись поясніть те, що малюк не розуміє, дайте кілька додаткових завдань. Незабаром ця тактика дасть результат!

Поговоріть відверто з дитиною

Розкажіть їй про свої шкільні роки, про те що ви любили, що – ні, що виходило, а що викликало труднощі. Розкажіть, як справлялися з цими труднощами, щоб малюк зрозумів, що не все відразу виходить, що слід докласти зусиль, перш ніж щось вийде. Якщо школяреві не подобається вчитель, постарайтеся підібрати слова і пояснити, що люди бувають різні, і вчитель – це теж людина, зі своїми перевагами і недоліками. Вислухайте дитину і підтримайте в її почуттях. Іноді в особливо складних ситуаціях, варто поговорити з учителем.

Терпіння і ще раз терпіння

 

    Щоб з терпінням було простіше, не будуйте очікувань, приймайте дитину такою, якою вона є. Змиріться з тим, що їй не подобається математика, а пише “як курка лапою”. Зате у вашої дитини є багато інших плюсів, і щось у неї виходить найкраще. Слід тільки це побачити і підтримати!

Моя дитина боїться повертатися до школи.

Як мені її заспокоїти?

Ви можете заспокоїти дитину, розпитавши про те, що її непокоїть. Необхідно пояснити дитині, що відчувати тривогу — це нормально.

Якщо діти протягом кількох місяців навчалися вдома, вони можуть нервувати або не хотіти повертатися до школи. Будьте чесні з дитиною: розкажіть їй, яких змін у школі слід очікувати. Поясніть, що необхідно буде мати з собою засоби індивідуального захисту, наприклад, маски. Дітям буде нелегко дотримуватися дистанції під час контактування з друзями та вчителями, тож поміркуйте разом із дитиною про інші можливі способи дружби, спілкування і взаємодії.

Переконайте дітей у тому, що в школі буде вжито всіх необхідних заходів для охорони здоров'я учнів і вчителів. Нагадайте їм, що часте й ретельне миття рук з милом і кашель або чхання в зігнутий лікоть здатні запобігти поширенню мікробів.

Нагадуйте дітям про позитивні моменти повернення до школи: вони там зможуть побачитися зі своїми друзями і вчителями, навчитися чогось нового й цікавого.