Щорічно в Україні з 25 листопада до 10 грудня включно проводиться Всеукраїнська акція «16 днів проти насильства». Мета акції – привернення уваги суспільства до проблем подолання насильства у сім’ї, жорстокого поводження з дітьми, протидії торгівлі людьми та захисту прав жінок.

Інформаційно-просвітницькі матеріали

    Матеріали, які було підготовлено та адаптовано у межах проєкту Ради Європи «Боротьба з насильством щодо дітей в Україні»:

 

  1.  Відеоролик «Розкажи дорослому, якому довіряєш» щодо попередження сексуального насильства щодо дітей у колі довіри;
  2. Буклет «Дізнайся про свої права в цифровому середовищі» з рекомендаціями Ради Європи щодо поваги, захисту та здійснення прав дитини в цифровому середовищі для дітей та молоді;
  3. Відеоролик «Почни говорити» для дітей та дорослих щодо попередження сексуальних домагань у спорті;
  4. Серія із 6-ти навчальних відеоуроків «Батьківство в епоху цифрових технологій» для батьків та дорослих, які працюють з дітьми та для дітей:

 

     Майже півроку школярі знаходились на вимушеному карантині, який перейшов у довгі літні канікули. Діти звикли самі планувати свій день, до домашнього темпу та ритму життя, формату дистанційного навчання.  Та вже 1 вересня очікується повернення дітей у класи, до звичного раніше навчального процесу, хоча і з певними особливостями. Багато хто вже скучив за школою, спілкуванням з однолітками. Однак деякі школярі з різних причин зовсім не готові повертатись до навчання у класи.

 

Як дітям та батькам повернутись до звичного шкільного життя?

 
 

1 Поступово поновіть режим та графік життя

   Поетапно повертайтесь до звичного розпорядку, коли дитина відвідувала школу.

   Врегулюйте кількість годин сну дитини, більш ранній підйом, прогулянки на свіжому  

   повітрі, фізичну активність.

   Врегулюйте графік прийому їжі..

   Протягом дня варто  врахувати необхідність прогулянки на свіжому повітрі (1,5 – 2 години), можливості порухатись, погратись, зайнятись улюбленою справою, допомогти у домашніх справах.

2 Зробіть тайм-менеджмент корисною звичкою

  Допоможіть дитині почати планувати та організовувати свій день, тиждень,   

   розраховувати час, відмічати виконані завдання у щоденниках чи мобільних додатках

  (Goal Meter, Time Tree, Momento, Grid Diary, Trellо, Jorney, ResgueTime, Антилінивець).

  Оберіть те, що зручніше саме для вашої дитини і потренуйтесь до 1 вересня, щоб це   

  стало зручним інструментом та  помічником у навчанні.

3 Доступ до гаджетів

  - Врахуйте можливість доступу дитини під час навчання до комп’ютера, планшета або  

    телефона, оскільки є велика ймовірність, що подальший процес буде мати елементи і        

    онлайн завдань.  Разом з цим, варто встановити збалансовані стосунки з гаджетами

    та  робити акцент на здоровому використанні технологій для навчання та розвитку.

    Рекомендований час перебування за екраном для дітей 7-12 років – 1 година на добу,        

    12-16 років – 2 години на добу

Введіть час у родині без гаджетів – під час їжі, перед сном, на прогулянці. Власним прикладом показуйте, що спілкування  в родині цінне і цікаве.

4 Потурбуйтесь про тілесний комфорт дитини

Підготуйте до 1 вересня необхідний зручний одяг та взуття.

5 Відсвяткуйте перший день у школі

Це допоможе створити позитивний настрій та сприйняття початку навчального року, додасть оптимізму. Спільне святкування в родинному колі дає відчуття об’єднаності, підтримки з боку близьких, значимості дитини, етапів її життя, важливості її переживань та потреб.

6 Будьте готові до складнощів

    Діти вже багато що призабули не тільки за літо, а і за період карантину. Можливе зниженням уваги та концентрації.  Заспокойте дитину та поясніть, що обов’язково буде період повторення пройденого матеріалу та нагадайте, що у будь-якій ситуації вона може звернутись до вас за допомогою.

Наберіться терпіння та пам’ятайте, що період адаптації може тривати у першокласників – до 1,5 місяців, у школярів молодшого та середнього віку – 1 місяць, у старшокласників – 2-3 тижні.

Якщо протягом перших тижнів навчання ви відмічаєте погіршення фізичного стану дитини, скарги на головний біль, біль у животі, втому, порушення сну або апетиту, з’явився енурез, дитина почала гризти нігті, переважає пригнічений настрій або зміни настрою, є прояви агресивності, імпульсивності, або байдужості,  відстороненості, труднощі у сприйнятті нового матеріалу, неприйняття шкільних правил або інші ознаки, які викликають занепокоєння – слід звернутись за консультацією до психолога, бо мова може йти про порушення шкільної адаптації дитини.

7 Не очікуйте швидких результатів

Не вимагайте значних успіхів у навчанні та високих оцінок. Краще частіше поцікавтесь: "Як тобі зараз? Що було непросто, а що вийшло добре?". Підтримуйте, допоможіть розібратись, уникайте зайвої критики.

8 Повторіть правила поведінки у громадських місцях

   Розкажіть про необхідність користування маскою, дезінфекторами, миття рук після вулиці та перед прийомом їжі. Забезпечте дитину запасним дезінфектором та маскою – в першу чергу дитина має відчувати себе безпечно та впевнено.

9 Проговоріть алгоритм дій у разі нездужання

   Дізнайтесь у вчителя та проговоріть з дитиною алгоритм дій у разі, якщо вона відчує нездужання, симптоми застуди. Поясніть, що це може бути не обов’язково вірус COVID-19, але варто про це відразу повідомити дорослим.

 

 

Фізіологічні показники готовності дитини до школи

1. Зміна не менше 5 молочних зубів на корінні.

2. Дістає рукою через верхівку до верхньої частини протилежного вуха (Філліпінський тест).

3. Якщо дитина стоїть боком проявляється

прогин хребта в попереку.

4. Яскраво проявляються суглоби на пальцях і                                                           колінах.

5. Вміє кидати і ловити м’яч.

6. Вміє зав’язувати шнурки, застібати ґудзики, блискавки це ознака розвитку дрібної моторики.

7. При рукостисканні її великий палець вгорі.

8. Скачок в зрості.

 

9. Може повторити прості пальчикові ігри (наприклад, по столу переминати пальцями, зробити пальцями «перемога» і т. д.).

             

                  ЯК ГОВОРИТИ З ДІТЬМИ ПРО ЕПІДЕМІЮ.

Діти відчувають наші тривоги та страхи, тому говорити з ними ПОТРІБНО, не замовчувати складних тем і не ігнорувати цікавість дитини.

Про що варто сказати дитині:
1. «Боятися - це НОРМАЛЬНО. Страх - це почуття, яке допомагає нам бути обережними та піклувалися про своє здоров‘я й здоров‘я інших людей».

2. «Якщо тобі страшно, ГОВОРИ мені про це. Страх стає меншим, коли ним ділишся».

3. «Страх зменшується, коли ЗНАЄШ, ЩО РОБИТИ, щоб захистити здоров‘я: дотримуватися карантину, на вулиці й закритих приміщеннях одягати маску та обробляти руки антисептиком/милом, тримати дистанцію від інших людей». Це тимчасові заходи безпеки, які нас захищають.


4. «Всі епідемії ЗАКІНЧУЮТЬСЯ і все стає як раніше».

Рекомендації для батьків:

 Обмежте перегляд новин вдома. Не варто перевантажувати дитину інформацією. Нехай вдома вона відчуває себе у ЗАХИСТІ й безпеці.

 Не обговорюйте поряд з дітьми найгірші сценарії. Діти нічого не можуть зробити, а переживати будуть не менше.

 Якщо дитина злякалася якоїсь інформації щодо епідемії - заспокойте її, поясніть, які міри робите ви, щоб захиститися. Запропонуйте дитині збудувати у її кімнаті захисну фортецію, ПОГРАЙТЕСЯ з нею. ПЕРЕМОЖІТЬ всі віруси.

 Якщо дитина хвилюється за здоров‘я бабусі чи дідуся, нехай поговорить з ними по скайпу, а вони її заспокоять, що РОБЛЯТЬ все, щоб захистити себе.

 Створіть щоденні сімейні РИТУАЛИ, які будуть підтримувати ПОЗИТИВНИЙ настрій у родині: чаювання, ігри, перегляд фільму всією родиною тощо.



9 фраз, які варто говорити своїм дітям кожен день

 

ЦІКАВИЙ ВІДПОЧИНОК ІЗ ДІТЬМИ: СТВОРЮЄМО ІГРИ САМОТУЖКИ

ЩОБ ДІТЛАХИ НЕ СИДІЛИ ВЕСЬ ДЕНЬ В ТЕЛЕФОНАХ ТА ТЕЛЕВІЗОРАХ, ЩОБ ЗАЦІКАВИТИ ІХ ІГРАМИ, В СТВОРЕННІ ЯКИХ ВОНИ МОЖУТЬ ВЗЯТИ УЧАСТЬ І ВИГАДАТИ СВОЇ ПРАВИЛА

Поради батькам першокласників

        1. Вранці піднімайте дитину спокійно, з посмішкою та лагідним словом. Не згадуйте вчорашні прорахунки, особливо мізерні, не вживайте образливих слів.
        2. Не підганяйте її, розрахувати час – це ваш обов’язок, якщо ж ви цю проблему не вирішили, - провини дитини у цьому немає.
        3. Не посилайте дитину в школу без сніданку: в школі вона багато працює, витрачає силу.
        4. Відправляючи дитину до школи, побажайте їй успіхів, скажіть кілька лагідних слів, без подібних застережень: “Дивись, поводь себе гарно!”, “Щоб не було поганих оцінок” тощо. У дитини попереду важка праця.
        5. Забудьте фразу: “Що ти сьогодні отримав?”. Зустрічайте дитину спокійно, не сипте на неї тисячу запитань, дайте їй розслабитись (згадайте, як вам тяжко після робочого дня), Коли дитина збуджена і хоче з вами чимось поділитись, не відмовляйте їй у цьому, вислухайте, на це ви не витратите багато часу.
        6. Якщо дитина замкнулась, щось її турбує, не наполягайте на поясненні її стану, хай заспокоїться, тоді вона все сама розкаже.
        7. Зауваження вчителя вислуховуйте без присутності дитини. Вислухавши, не поспішайте сваритися. Говоріть з дитиною спокійно.
        8. Після школи дитина не повинна зразу сідати за виконання завдань, необхідно 2-3 години відпочити (на ГПД діти гуляють до 15 години). Найоптимальніший час для виконання завдань – з 15 до 17 години.
        9. Не можна виконувати завдання без перерви. Через кожні 15-20 хвилин необхідно відпочити 10-15 хв.
        10. Під час виконання завдань не стійте над дитиною, давайте їй можливість самостійно працювати. А коли вже потрібна допомога, то без крику, спокійно, з похвалою та підтримкою, вживаючи слова: “не хвилюйся”, “ти все вмієш”, “давай поміркуємо разом”, “згадай, як пояснював вчитель” тощо.
        11. При спілкуванні з дитиною не вживайте виразу: “Якщо ти будеш добре вчитись, то…”. Часом умови ставлять важкі й тоді ви опиняєтесь у неприглядному стані.
        12. Протягом дня знайдіть (намагайтесь знайти) півгодини для спілкування з дитиною. В цей час найважливішими повинні бути справи дитини, її біль, її радощі.
        13. У сім’ї повинна бути єдина тактика спілкування всіх дорослих з дитиною. Всі суперечки щодо виховання дитини вирішуйте без неї. Коли щось не виходить, порадьтесь з вчителем, психологом. Не зайвим буде почитати літературу для батьків, там ви знайдете багато корисного.
        14. Завжди будьте уважними до стану здоров’я дитини, коли щось турбує її: головний біль, поганий стан. Найчастіше це об'єктивні показники втомлення, перевантаження.
        15. Знайте, що навіть великі діти (7-8 років) люблять казки, особливо перед сном, або пісню, лагідні слова. Не лінуйтесь зробити це для них. Це їх заспокоїть, зніме денне напруження, допоможе спокійно заснути і відпочити. Не нагадуйте перед сном про неприємні речі, про роботу. Завтра новий трудовий день і дитина повинна бути готова до нього. А допомогти в цьому їй повинні батьки своїм доброзичливим ставленням. Чекати ж якогось дива від дитини, радісних поривів душі, доброти треба терпляче, відшукуючи ці риси в дитині, постійно заохочуючи її.

Поради батькам дітей молодшого шкільного віку

        1. Розвивайте інтерес дітей до навчання, дбайливе ставлення до природи, навколишнього середовища; прагнення сумлінно виконувати обов’язки членів сім’ї, колективу у якому вони перебувають.
        2. Привчайте дітей доводити справу до кінця.
        3. Виховуйте у дітей чесність, поважне ставлення до батьків, жінок, людей похилого віку, хворих, інвалідів; виховуйте повагу до культурно-національних, духовних, історичних цінностей України.
        4. Перевіряйте, чи правильно діти витрачають гроші, які ви їм даєте.
        5. Учіть дітей берегти речі, майно: своє і своїх товаришів, державне.
        6. Дбайте, щоб ваша дитина самостійно виконувала домашнє завдання.
        7. Вимоги батька й матері не повинні бути різними.

 

 

РЕКОМЕНДАЦІЇ БАТЬКАМ П’ЯТИКЛАСНИКІВ

 

  • Перша умова шкільного успіху п’ятикласника – безумовне прийняття дитини, незважаючи на невдачі, які її вже спіткали або можуть спіткати.
  • Обов’язковий прояв батьками інтересу до школи, класу, в якому вчиться дитина, до кожного прожитого нею шкільного дня. Неформальне спілкування зі своєю дитиною після шкільного дня.
  • Обов’язкове знайомство з її однокласниками й можливість спілкування дітей після школи.
  • Неприпустимість фізичних засобів впливу, залякування, критики на адресу дитини, особливо в присутності інших (членів родини, однолітків).
  • Врахування темпераменту дитини в період адаптації до шкільного навчання. Повільні й нетовариські діти набагато довше звикають до класу, швидко втрачають до нього інтерес, якщо відчують з боку дорослих і однолітків насильство, сарказм і жорстокість.
  • Надання дитині самостійності в навчальній роботі й організація обгрунтованого контролю за її навчальною діяльністю.
  • Заохочення дитини, і не тільки за успіхами у навчанні. Моральне стимулювання досягнень дитини.
  • Розвиток самоконтролю, самооцінки й самодостатності дитини. Відомий педагог і психолог Симон Соловейчик в одній зі своїх книг опублікував правила, які допоможуть батькам підготувати дитину до самостійного життя серед однолітків у школі під час адаптаційного періоду. Батькам необхідно пояснити ці правила дитині та з їхньою допомогою готувати дитину до дорослого життя:
  • Не віднімай чужого, а своїм ділися.
  • Попросили – дай, намагаються відняти – захищай.
  • Кличуть грати – іди, не кличуть – запитай дозволу грати разом, це не соромно.
  • Грай чесно, не підводь своїх товаришів.
  • Не дражни нікого, не канюч, не випрошуй нічого. Двічі ні в кого нічого не проси.
  • Будь уважним усюди, де потрібно виявити уважність.
  • Через оцінки не плач, будь гордим.
  • Із вчителями через оцінки не сперечайся й на вчителя за оцінки не ображайся.
  • Намагайся все робити вчасно й думати про гарні результати, вони обов’язково в тебе будуть.
  • Не зводь наклепів і не наговорюй ні на кого.
  • Намагайся бути акуратним.
  • Частіше кажи: давай дружити, давай грати, давай разом підемо додому.
  • Пам’ятай! Ти не кращий за всіх, ти не гірший за всіх!

Поради психолога батькам майбутніх першокласників

 

Яке головне завдання батьків в період адаптації дитини до школи?

 

       Основа батьківської позиції взагалі полягає в тому, що вдома у жодному випадку не можна дублювати школу. Батько ніколи не повинен ставати другим вчителем. Основне завдання батьків в допомозі першокласникові - емоційна підтримка, надання максимально можливої самостійності в організації його власних дій по виконанню шкільних правил.

 

Як підготуватися до першого вересня?


       Розповісти про те, що чекає дитину цього дня.
За декілька днів почати вводити його в ритм "підйому і відбою".
Основний одяг повинен бути новим і особливим (шкільна форма), але певна деталь одягу повинна бути знайомою і улюбленою (шкарпетки, майка, значок на сорочці і ін.)
     Квіти вчителеві повинні бути такими, щоб дитина відчувала їх особливу красу (хай їх буде небагато). Краще, якщо дитина вибиратиме квіти разом з Вами. Це важливо, щоб у нього не виникало відчуття, що інші діти принесли красиві квіти, а він – погані.
Приготувати все з вечора, щоб вранці не виникло суєти або паніки. Розрахувати час, щоб дитина з ранку могла не поспішаючи поїсти, сходити в туалет.


Як реагувати, якщо дитина злиться на вчителя (дітей) в школі або відчуває страх перед школою?


       Перш за все: не забороняти переживання. Не потрібно твердити дитині: «Не можна злитися! Не можна боятися!» Переживання – цілком природна річ, і вони повинні мати право на існування. Проте необхідно обговорити з дитиною, що викликає страх або злість, разом з нею зрозуміти, чому інші люди здійснюють дії, що викликають у неї ті або інші емоційні реакції. Розуміння дій інших часто саме по собі знімає переживання.Є і інші культурні форми, що допомагають людині справлятися із страхом. Для дітей це, перш за все, читання страшних казок в ситуації повної захищеності (на маминих колінах). Казки дають людині пережити відчуття неминучості торжества добра над злом, співпереживання радості і співчуттю, що забезпечують перемогу маленького, слабкого, але доброго, над великим злом. Інша корисна для дітей форма культурного подолання страху - спортивні ігри, що викликають переживання азарту, упевненості в перемозі.
В процесі дорослішання дитина повинна отримати досвід подолання труднощів і конфліктів. Завдання дорослих полягає в тому, щоб, знаходячись поряд, допомагати дитині визначати конструктивні способи своєї поведінки в таких ситуаціях.

 

 Як відноситися до невдач дитини, майже неминучих на початку шкільного життя?


       Батьки часто відносяться різко негативно до перших невдач дитини. Негативні оцінки дорослих підвищують тривожність дитини, його невпевненість в собі і своїх діях. Це, у свою чергу, веде не до поліпшення, а до погіршення результатів. Так складається порочний круг. Постійні побоювання дитини почути негативні оцінки з боку домашніх приводять до страху зробити помилку. Це відволікає дитину від сенсу виконуваних ним завдань і фіксує його увагу на дрібницях, примушує переробляти, виправляти, нескінченно переперевіряти. Прагнення зробити роботу якнайкраще на цьому етапі тільки погіршує справу. Особливо сильно це виявляється у тривожних, здібних, старанних дітей.
       Тому найправильніше відношення до перших поразок дитини – відношення з розумінням, підтримка, допомога: «У тебе все вийде. Я тобі допоможу». Важливо створити умови для переживання дитиною (хоч би іноді) власної перемоги.


Про що краще запитати дитину, коли вона повертається з школи?


       Психологи встановили, що батьки своїми питаннями про школу показують дитині свої пріоритети і цінності. Марійку мама завжди питає дорогою додому: «Що ти сьогодні отримала? Тебе хвалили або лаяли?». Ваню питають про те, з ким він подружився, чи було йому цікаво. Петю про те, що він нового сьогодні дізнався. Сашу – що було в школі на сніданок, чи не зголоднів він.
       Саме те, про що Ви весь час питаєте, і покаже дитині, що для Вас в житті головне, а що другорядне. Він інтуїтивно орієнтуватиметься, швидше за все, на Ваші цінності. Це не означає, що він і розвиватиметься саме відповідно до ваших бажань. Часто буває так, що дуже різко заявлені батьками пріоритети викликають важкі кризи у дитини, що відчуває, що він не в змозі відповідати цим батьківським запитам. Іноді, навпаки, орієнтуючись на інтереси батьків, дитина починає ігнорувати освітні цінності школи.
З Ваших питань про школу дитина повинна зрозуміти
що Вам цікаво все, що з ним відбувається
що Вам важливі його успіхи, але Ви любите і приймаєте його таким, який він є.


За чим повинен простежити батько, якщо він хоче допомогти дитині вчитися?


       Найголовніше завдання батьків під час шкільного навчання дитини – не стати вчителями-дублерами, а залишитися батьками, що приймають, розуміють і люблять свою дитину, незважаючи на його шкільні успіхи або невдачі. Тому і стежити батько винен, в першу чергу, за рівнем самостійності дитини в домашніх справах (у тому числі і у виконанні шкільного домашнього завдання).
Якщо до початку навчання в школі дитина не опанувала прийомами самостійного одягання (наприклад, зав'язуванням шнурків), укладання спати, прибирання «своєї території», чищення зубів перед сном і ін., то це – найперша турбота батька. Причому окремі справи або дії дитина до цього часу вже може виконувати самостійно, без нагляду дорослого і за власною ініціативою.
З першого вересня до цього додаються:
підготовка столу до виконання домашньої роботи;
збір портфеля;
підготовка за допомогою батьків шкільної форми (або одягу і взуття, в якому завтра дитина піде в школу).

Як часто потрібно взаємодіяти з вчителем в період адаптації?


       У адаптаційний період повинен бути налагоджений постійний зв'язок між школою і батьками. На жаль, вчителі рідко знають про те, що відбувається з дитиною будинку після занять, а батьки мають слабке уявлення про те, що відбувалося з дитиною в школі. Потрібно домовитися про місце і час зустрічей вчителя і батьків, на яких вони могли б обмінятися своїми спостереженнями, враженнями з приводу дій дітей. Протягом першого року навчання дітей батьки і вчителі повинні стати однодумцями.

 

Поради для батьків першокласників

Для підтримання пізнавальної активності:

заохочувати всі зусилля дитини, а саме її бажання пізнавати нове;

важливо відповідати на всі запитання дитини, займатися з нею тим, що їй подобається;

уникати стереотипів та шаблонів у роботі, розвивати творчість дитини.

З метою запобігання формування негативного образу «Я» дитини бажано:

уникати негативних оцінок дитини;

порівнювати результати роботи дитини тільки з її власними досягненнями, а не з досягненнями інших дітей;

не смикати дитину щохвилини, не го­ворити їй тільки про її недоліки, не пригнічувати ініціативи дитини;

твердість лінії у вихованні досягається терпінням, відсутністю поспіху;

не плутати поняття «хороша» і «зручна» дитина;

кожна дитина у процесі виховання, спілкування з вихователем, учителем, батьками має почуватися захищеною.

Орієнтація на позитивний контакт із дитиною:

любити дітей;

знайти золоту середину між періодичними перебуваннями малюка наодинці з собою і спілкуванням з дорослими;

кожна дитина потребує любові й тепло­ти почуттів для повноцінного особистісного розвитку.

Орієнтація на індивідуальність дитини:

психологічне здоров'я дитини — її бажання бути «всім, чим вона може»;

 

розвиток свого потенціалу через само-актуалізацію, пошук правильного уявлення про саму себе. Уникайте авторитарного стилю у вихованні дітей! Уникайте прямого тиску на дитину.

10 ПРИЧИН, ЩО ХОВАЮТЬСЯ ЗА ПОГАНОЮ ПОВЕДІНКОЮ

 

Як виховати більш впевнену в собі дитину

1. Цінуйте зусилля дитини, незважаючи на те, досягла вона успіху чи ні

Коли ви дорослішаєте, то важливим є сам процес, а не пункт призначення. Тому, як радить Карл Пікарт, заб’є ваша дитина гол у ворота противника, чи викотиться він поза межі поля, — аплодуйте їй, виражаючи своє захоплення.

Діти ніколи не повинні ніяковіти через спробу щось зробити.

2. Заохочуйте дитину до практикування чогось нового

Заохочуйте дитину займатись тим, що її цікавить, але старайтесь не тиснути на неї.

3. Дозвольте дитині самостійно вирішувати проблеми

Якщо ви самі виконуєте всю важку роботу за свою дитину, в неї ніколи не розвинуться здібності та не з’явиться впевненість, що вона може вирішувати проблеми самостійно.

Надмірна батьківська допомога може перешкоджати розвитку впевненості в собі, адже бере початок від з’ясування всього самостійно

4. Дозвольте дитині чинити так, як дозволяє її вік

Не надійтесь, що ваша дитина буде робити все так, як годиться дорослому.

Думка про те, що добре — це лише так, як роблять батьки, може перешкоджати намаганням щось зробити по-своєму. Прагнення відповідати очікуванням, які не відповідають віку дитини, можуть знизити впевненість в собі

5. Заохочуйте цікавість

Інколи ви можете втомлюватись, відповідаючи на нескінченні запитання дитини, але її прагнення все знати потрібно лише збільшувати.

Коли діти починають ходити до школи, ті, батьки яких заохочували до пізнання нового, краще сприймають інформацію за інших однокласників. Іншими словами, вони знають, як вчитись краще та швидше.

6. Не створюйте дитині легких шляхів та не робіть винятків

 Такі вчинки зі сторони батьків ніколи не сприятимуть розвитку впевненості в собі.

7. Не критикуйте дитину

Ніщо не завдаватиме більшої шкоди самооцінці дитини, аніж критика. Батьки не повинні казати дітям, що ті зробили щось погано, однак мають підтримувати та вносити певні пропозиції.

Якщо ваша дитина боїться зазнати невдачі, тому що знає, що ви будете злитись чи розчаруєтесь в ній, вона ніколи не пробуватиме чогось досягнути.

Найчастіше батьківська критика понижує самооцінку та розуміння власної важливості

8. Сприймайте помилки як шанс навчитись чогось

Не старайтесь постійно захищати свою дитину від провалів. Дозвольте їй помилитись, щоб допомогти зрозуміти, як наступного разу по-іншому можна вирішити те чи інше питання.

9. Будьте готові до нових викликів та випробувань в житті дитини

Щоб дитина була впевнена в собі, батькам слід показувати, що, незалежно від того, яким страшним та важким може здаватись випробування, вона все подолає.

10. Вчіть дитину того, що самі знаєте

Батьки завжди герої для своїх дітей, принаймні, поки останні ще не виросли. Тому використовуйте цю силу, щоб навчити дитину того, що ви знаєте самі — як думати, діяти та говорити. Подавайте хороший приклад і будьте зразком для наслідування.

Якщо дитина бачить, як її батьки досягають успіху, то й сама буде більш впевнена в собі і в тому, що вона теж може багато чого досягнути.

11. Підтримуйте дитину, коли в її житті стається неприємність

Життя несправедливе, і рано чи пізно, але кожна дитина дізнається про це і відчує на власному досвіді. Тому коли діти стикаються з неприємностями, батьки повинні підтримувати та нагадувати, що на шлях до успіху можуть бути і невдачі.

12. Будьте авторитетом, однак не надто суворим

Коли батьки дуже вимогливі або занадто суворі, впевненість в собі значно знижується. Розуміння того, що за вчинене можна бути покараним, віддаляє дитину від дій та намагань самоутвердитись.

 

 

 

1.Якщо ваша дитина бреше, це означає, що ви надмірно реагували на її помилки в минулому.
2. Неадекватна самооцінка вашої дитини пояснюється тим, що ви більше радите, ніж підбадьорюєте.
3. Якщо ваша дитина не вміє себе захистити, можливо, це тому, що з дитячих років ви привселюдно робили їй зауваження.
4. Якщо ви купуєте дитині все, що вона хоче, а вона все одно привласнює чужі речі, можливо, ви не даєте їй вибору в момент покупки.
5. Якщо ваша дитина боягузлива, можливо, ви надто швидко поспішаєте їй на допомогу і допомагаєте долати всі перешкоди.
6. Якщо дитина ревнива, причиною могло стати те, що ви постійно порівнювали її з кимсь.
7. Якщо ваша дитина дратівлива, можливо, ви недостатньо її хвалили. Вона привертає вашу увагу своєю поганою поведінкою.
8. Якщо ваша дитина не поважає почуття інших, можливо, ви надто часто вказуєте їй, що робити, і не звертаєте уваги на почуття.
9. Якщо ваша дитина приховує правду, причина може бути в тому, що ви гніваєтеся з будь-якого приводу.
10. Якщо ваша дитина грубіянить, імовірно ви, батьки, або ще хтось із вашої родини поводитесь так само.

ГОЛОВНИЙ СЕКРЕТ ВИХОВАННЯ

Є головний секрет виховання. Він дуже простий: діти стають дорослими.

Ми просто не розуміємо, яку силу дає батькам ця проста істина, якщо завжди пам'ятати про неї. Як простіше ставитися до життя, як виховувати без нудних повчань, як набратися терпіння - в цьому полягає все.

Діти стають дорослими. Діти виростають. І йдуть. І нічого не можна повернути назад.
Вдумайтеся: сьогодні ви ведете своє маленьке диво за ручку, воно стрибає і пустує, а ще змучило вас питаннями. І ви нестерпно втомлюєтеся від цих безкінечних «як?» і «чому?!» Сьогодні ви поспішаєте, зітхаєте і нервуєтесь. У вас безліч важливих дорослих справ, від яких дитина відволікає вас. А завтра?

Лише за три, чотири або п'ять років, ви самі захочете взяти сина за ручку, поговорити, відповісти, навчити - а в нього під вікном друзі. І ваше чарівне диво з підстрибом помчить не до вас, а до них. Колись (причому, доволі скоро) ваша дочка раптом закриє шкільний зошит і, не спитавши дозволу вислизне надвір, щоб цілуватися з якимось зовсім незнайомим вам хлопчиком. І це буде важливіше за всі ваші слова й прохання.

Діти виростають. Навіть якщо ви будете дуже-дуже тримати їх, не втримаєте. Так само, як не вповільните цих швидкоплинних днів дитинства. Ваших спільних днів. Пам'ятайте і насолоджуйтеся, поки вони ще діти, і їхні ліжечка стоять поряд із вашим, і руки їхні - у ваших руках. Поки ви потрібні їм понад усе на світі.

Тому що це закон життя: хтось інший має стати твоїй (найкращій на світі!) дитині дорожчим і важливішим за тебе.

Кажуть, батьківська любов трагічна, адже розлука закладена в ній від початку. Але той, хто так сказав, усе-таки помилявся.

Так, діти виростуть і залишать нас. Так, нічого не повернеться назад. Але саме усвідомлення цього факту змусить нас просто і радісно приймати те, що є зараз. Якщо це добре запам'ятати, ви не будете ростити, страждати і мучитися. Ви зрозумієте, що найцінніше - не «вчора» і не «завтра», а те, що є і відбувається просто зараз. У цю мить.

Любов батьків проста і радісна, коли приймаєш цей закон.

Ми ростимо і відпускаємо дитину все далі і далі від себе. Але саме тоді відбувається дивовижна річ: діти нас не покидають. Вони лишаються поруч. На відстані, але поруч. Зберігається душевна, духовна єдність. Діти і досі потребують нас, бачать у нас надійний тил, опору і порадника. Завжди.

Вони залишаються, якщо стосунки тримаються на нашій істинній безумовній любові.

Поради батькам випускників: підтримайте та не заважайте

- Вибір професії вашої дитини - не хвилинна справа, він може виявитися найважчим вибором у вашому з нею житті.
- Подумайте разом, чим би хотілося займатися саме вашій дитині. Обов'язково подумайте над тим, як здійснити її мрію.
- Поговоріть з дитиною аби вона не намагалася вступити туди, куди вступають її друзі. Наголосіть на тому, що вона знайде собі нових друзів, тим більше що вони займатимуться тим, що їм цікаве.
- Спонукайте дитину довідуватися якомога більше про ту професію, яку хоче обрати. Якщо це можливо, побувайте в тому місці, де, як вона припускає, їй доведеться працювати згодом; поговоріть з людьми, які вже займаються цією справою.
- Нехай ваша дитина усвідомить, що рішення не може бути категоричним і що у будь-який час в її житті можуть статися зміни.
- Порадьте їй протестуватися у шкільного психолога. Тести можуть допомогти обрати правильний професійний напрямок.
- Не піддайтеся почуттю страху - цей нормальний стан, з яким мають справу усі люди перед вибором.
- Іноді корисно розпочинати свою кар'єру з практики, а не з теорії. Наприклад, багато видатних лікарів починали працювати медсестрами або медбратами.
- Звертайте особливу увагу дитини на ті предмети, які потрібні для вступу у обраний учбовий заклад.
- Не відкладайте на завтра те, про що можна дізнатися сьогодні. Намагайтеся дізнатися про все: як вступають, як вчаться, як влаштовуються працювати після закінчення навчання. Діліться здобутою інформацією один з одним. Це допоможе скласти уявлення про те, що робити далі і покращить ваше спілкування з дитиною.
- Спонукайте дитину брати участь в позакласних заходах - це допоможе їй навчитися спілкуванню і правильній поведінці в колективі.

 

 

 

 

 

Як забезпечити безпеку дітей у мережі Інтернет

Пропонуємо декілька рекомендацій, які слід взяти до уваги
-розміщуйте комп’ютери з Internet-з’єднанням поза межами кімнати вашої дитини;
-поговоріть зі своїми дітьми про друзів, з яким вони спілкуються в он-лайні, довідайтесь як вони проводять дозвілля і чим захоплюються;
цікавтесь, які веб-сайти вони відвідують та з ким розмовляють;
-вивчіть програми, які фільтрують отримання інформації з мережі Інтернет, наприклад, Батьківський контроль у Windows
наполягайте на тому, щоб ваші діти ніколи не погоджувалися зустрічатися зі своїм он-лайновим другом без вашого відома;
-навчіть своїх дітей ніколи не надавати особисту інформацію про себе та свою родину електронною поштою та в різних реєстраційних формах, які пропонуються власниками сайтів;
-контролюйте інформацію, яку завантажує дитина (фільми, музику, ігри, тощо);
-цікавтесь, чи не відвідують діти сайти з агресивним змістом;
-навчіть своїх дітей відповідальному та етичному поводженню в он-лайні. Вони не повинні використовувати Інтернет-мережу для розповсюдження пліток, погроз іншим та хуліганських дій;
-переконайтеся, що діти консультуються з Вами, щодо будь-яких фінансових операції, здійснюючи замовлення, купівлю або продаж через Інтернет-мережу;
-інформуйте дітей стосовно потенційного ризику під час їх участі у будь-яких іграх та розвагах;
-розмовляйте зі своєю дитиною як з рівним партнером, демонструючи свою турботу про суспільну мораль.

 

Використовуючи ці рекомендації, Ви маєте нагоду максимально захистити дитину від негативного впливу всесвітньої мережі Інтернет. Але пам’ятайте, Інтернет - це не тільки осередок небезпеки, але й найбагатша в світі бібліотека знань, розваг, спілкування та інших корисних речей. Ви повинні навчити свою дитину правильно користуватися цим невичерпним джерелом інформації.

Найголовніше, дитина повинна розуміти, що Ви не позбавляєте її вільного доступу до комп’ютера, а, насамперед, оберігаєте. Дитина повинна Вам довіряти.

 

Батьківський контроль у Windows Vista
 

З появою нової операційної системи Windows Vista, до складу якої увійшли засоби батьківського контролю (Parental Control), з’явилась можливість легко контролювати отримання дітьми інформації і забезпечити їх захист під час роботи на комп’ютері.

 

За допомогою засобів батьківського контролю є можливість встановити:

  1. Обмеження часу, який дитина проводить за комп’ютером;
  2. Обмеження часу, протягом якого діти можуть входити у систему, зокрема, дні тижня і години, коли доступ дозволено (в інший, не зазначений Вами час, діти не зможуть користуватися комп’ютером. Якщо дозволений час закінчиться, а дитина ще працює за комп’ютером, відбудеться автоматичний вихід із системи);
  3. Обмеження доступу дітей до мережі Інтернет за допомогою веб-фільтра батьківського контролю. 
    Завдяки спеціальному веб-фільтру Ви одержуєте можливість встановити низку обмежень на доступ дітей до мережі Інтернет, зокрема:
  4. Заборонити доступ до окремих ігор (ви можете блокувати ігри на підставі вікової категорії та оцінки вмісту, а також заборонити доступ до певних ігор);
  5. Обмежити активність в мережі Інтернет (ви можете блокувати доступ до веб-сайтів, обираючи рівень обмеження об’єму інформації; вказати, яку інформацію за тематикою та змістом фільтри пропускатимуть, а яку блокуватимуть; заблокувати або дозволити доступ до окремих веб-сайтів; заборонити або дозволити завантаження файлів);
  6. Заборонити використання окремих програм.

 

Більш детально з можливостями веб-фільтра батьківського контролю можна ознайомитись на офіційному веб-сайті Майкрософт (https://www.microsoft.com).

 

 

З приводу порушень законодавства України у сфері захисту суспільної моралі звертайтесь до Національної експертної комісії України з питань захисту суспільної моралі:

офіційний сайт www.moral.gov.ua;   e-mail: info@moral.gov.ua

ПОРАДИ БАТЬКАМ ЩОДО СПРИЯННЯ ЗДОРОВОМУ СПОСОБУ ЖИТТЯ ДІТЕЙ

ПРАКТИЧНІ ПОРАДИ БАТЬКАМ ЩОДО ВИХОВАННЯ ГІПЕРАКТИВНОЇ ДИТИНИ

ЩО ТАКЕ БУЛІНГ?

БАТЬКИ, ЗАПАМ`ЯТАЙТЕ: ВАШІ ДІТИ ВАШЕ ВІДОБРАЖЕННЯ! 

НАСИЛЬСТВО НАД ДІТЬМИ КАРАЄТЬСЯ ЗАКОНОМ! НІ НАСИЛЬСТВУ НАД ДІТЬМИ!